drummer.org.ua

Marco wrote:Я в 240 8-ми вигребу, наприклад, однією ногою.

А я 280! Правда этого никто не видел )))))

Нормально пока играю в темпе 200. Выше тоже играю, но если это записать и послушать - будут всплывать бока.

Ви, пане, натякаєте, що я, кгм... неправдиво свідчу?

Давай видео, чтоб развеять все сомнения...

А чого ж ні, можна. Найближчим часом запишу.

та ладно вам, гитарист все равно быстрее вас лабает

Watcher wrote:хм..странно что никто не рассмотрел вариант - природные способности и генетически сильные мышцы.

У меня знакомый драммир, играет на драмах впринципе полгода, я ему показал что такое энкл моушон, он за неделю играет 200-210 8ми каждой ногой.
Я сам только к 200 подбираюсь с трудом после 7 лет игры.

Просто хлопец предрасположен и ему это легко. Мне нет, нужно заниматься. Хотя ещё влияет тот факт что я привык играть хилап и переучиваться на ЭМ и научиться имиграть с нуля это очень большые разницы.

бывает и способности. но тут мне кажется есть еще такое дело, что нога, когда часто играешь, в некотором роде "зажимается". лично у себя заметил, что плотное молотилово одной ногой у меня лучше получаеться левой ногой, правая отстает и ей трудней. но при этом правой я намного лучше контролирую процесс. вот мне кажеться потому на "свежую" голову (или ногу), когда еще не привык молотить, не мучал себя этим, легко так сразу валить 200. потом пройдет и все равно долго учиться)))))

Neskwik wrote:бывает и способности. но тут мне кажется есть еще такое дело, что нога, когда часто играешь, в некотором роде "зажимается". лично у себя заметил, что плотное молотилово одной ногой у меня лучше получаеться левой ногой, правая отстает и ей трудней. но при этом правой я намного лучше контролирую процесс. вот мне кажеться потому на "свежую" голову (или ногу), когда еще не привык молотить, не мучал себя этим, легко так сразу валить 200. потом пройдет и все равно долго учиться)))))

Вывод - заниматьсмя нужно крайне редко ))) А то нога зажмется и разучится играть!

Napalmer wrote:

Neskwik wrote:бывает и способности. но тут мне кажется есть еще такое дело, что нога, когда часто играешь, в некотором роде "зажимается". лично у себя заметил, что плотное молотилово одной ногой у меня лучше получаеться левой ногой, правая отстает и ей трудней. но при этом правой я намного лучше контролирую процесс. вот мне кажеться потому на "свежую" голову (или ногу), когда еще не привык молотить, не мучал себя этим, легко так сразу валить 200. потом пройдет и все равно долго учиться)))))

Вывод - заниматьсмя нужно крайне редко ))) А то нога зажмется и разучится играть!

ну где то так

Great Cornholio wrote:Недавно собрал дома из подручных средств пэд-бас бочки, начал заниматься дома. До этого метал играл уже лет 5, с двойными бочками, бластбитами и всеми делами, то есть опыт есть и кое-что умею.
И что вы думаете... Приходит ко мне в гости знакомый-гитарист, о говорит, пэд, покажи как играть, ну я ему показал.
После чего он садится и выбивает одной ногой восьмые в 230, просто так с ходу! подлец! Я не могу больше 200, а он с первого раза 230! И правой и левой.
Затем этот малый стоя на одной ноге, поднимает вторую на сантиметра 2-3 от пола и держа пятку на весу шлепает носком ноги по полу примерно с той же скоростью. А у меня так не получается.
Это конечно хороший стимул стремиться и заниматься. Но у меня остается один вопрос:
Ну как это так?! Тут потеешь часами чтобы пристремиться, а кто-то без какой-либо подготовки делает это уже сегодня.

Талантливых людей очень много, одни чуть больше талантливы, одни меньше. Щас вижу кучу талантливых людей которые превращаються в серую массу. Но я ещё не видел ниодного человека который пахал бы как музыкант и не стал музыкантом

Зазирніть до вузіських підручників з анатомії і фізіології, як би це дивно не звучало в драмконтексті.....
Талант, здібності, швидкість розвитку - це все на базі фізичних даних формується, а такі чинники як ріст, статура людини тощо першочергові, тому що наш опорно-руховий апарат - біологічна система важелів і противаг (а це вже фізика, механіка), тут відповідно мають місце такі поняття як прикладене зусилля, плече сили тощо.
Ну і ще: в людей є три типи м"язів - білий, червоний,змішаний.
Білі м"язи не надто рел"єфні, не формують великої сили, зате здатні витримувати тривале одноманітне навантаження.
Червоні м"язи більші, жилавіші, здатні формувати значний силовий потенціал, але швидко втомлюються і "вмирають" через швидке накопичення молочної кислоти.
Змішаний тип - трохи того, трохи того, в різних пропорціях притаманний більшості людей, і від того в якому співвідношенні, залежить сила і втривалість конкретного драм (і не тільки) організму.
а взагалі, коли є мотивація, можна досягти майже всього...

2 Нуб:
Щодо талановитих людей, то, мені здається, ти помиляєшся. Є притча цікава. Одного разу янгол наділив одного монаха здатністю чудово малювати ікони. Монах цим дуже запишався, за що янгол вирішив його покарати. Але він не відібрав у монаха здатність малювати, він наділив усіх інших монахів у монастирі вмінням малювати гарні ікони.
Так і зараз. Музичні інструменти (і не лише вони, скажімо, якісна фототехніка чи якісне приладдя для писання картин і т.д.) зараз набагато доступніші, ніж раніше. Творити стало простіше, і цим ділома займається більше людей, але те, що хтось добре грає на гітарі, не робить його талантом. У моєму розумінні талант - це дуже рідкісне й потужне явище, яке дано одиницям. Так воно і є, народу з гітарами шастає на вулицях більше, ніж 10 років тому, але скікльки з них досягли рівня Джимі Хендрікса (тут я не маю на увазі вміння переграти Purple Haze, а саме масштабність особистості в мистецтві).
Я от точно знаю, що я не талановитий барабанщик, і єдиний шлях для мене чогосьдосягти на цій ниві - "сракогодини" .

Marco wrote:У моєму розумінні талант - це дуже рідкісне й потужне явище, яке дано одиницям. Так воно і є, народу з гітарами шастає на вулицях більше, ніж 10 років тому, але скікльки з них досягли рівня Джимі Хендрікса

Думаю, тут варто "уповати" на мегарозвинену особистість в цілому, тобто сама по собі дико крута техніка і координація для мистецтва ніщо, а от якщо людина має цілісну ідею щодо музики в цілому, а своїм інструментом (чи інструментами) виражає це у формі музтворінь. Візьмімо, наприклад, Стіва Вая чи Тоні МакАлпіна, крутезні музиканти, але супервідомими їх зробили не лише гітари, а геніальна композиційна робота, творіння складної гармонійної музики в цілому.........сам по собі крутий рівень на інструменті в світових масштабах нічого не вартий - граєш собі і грай - а от створити свою унікальну стилістику - це по зубах не кожному.....в кінцевому випадку все залежить від особистості музиканта і вкладеного в нього бабла......

Marco wrote:сракогодини"

Drumbulldog wrote:Зазирніть до вузіських підручників з анатомії і фізіології, як би це дивно не звучало в драмконтексті.....
Білі м"язи не надто рел"єфні, не формують великої сили, зате здатні витримувати тривале одноманітне навантаження.
Червоні м"язи більші, жилавіші, здатні формувати значний силовий потенціал, але швидко втомлюються і "вмирають" через швидке накопичення молочної кислоти.
Змішаний тип - трохи того, трохи того, в різних пропорціях притаманний більшості людей, і від того в якому співвідношенні, залежить сила і втривалість конкретного драм (і не тільки) організму.

Вообще-то все наоборот Белые волокна - сила, красные - выносливость. И молочная кислота больше накапливается при работе на выносливость.

alexxxsey666 wrote:Вообще-то все наоборот Белые волокна - сила, красные - выносливость. И молочная кислота больше накапливается при работе на выносливость.

Ні чорта подібного, помиляєшся, піднімай або академічну літературу, або посібники по "качанню" заліза, там все розписано по буквах.
Білі волокна не мають здатності швидко рости і різко видавати значний силовий поштовх, зате можуть довго працювати на середніх силових показниках і довго витримувати статичне навантаження.
Червоні волокна потужні, легко розростаються і дають бичачу силу, але "дохнуть" швидко і після значних нагрузок повільніше відновлюються.
В спорті це грає роль на кожному кроці, наприклад, подивись, якої комплекції бігуни на довгі дистанції (від 10км до марафону) - вони худі не через те, що мало їдять і багато бігають, це типові "білом"язові" люди - взяв темп і вперед. І навпаки, величезні штангісти пару раз масу дьоргнули і все - бігати десятки кілометрів не зможуть.
А переважна більшість людей - змішані, тому і в зали ходять, і в парках бігають, але від пропорції "білі/червоні" залежить їх схильність до конкретого виду діяльності - бо в більшості речей треба і деяку силу, і хорошу витривалість.

Drumbulldog wrote:

alexxxsey666 wrote:Вообще-то все наоборот Белые волокна - сила, красные - выносливость. И молочная кислота больше накапливается при работе на выносливость.

Ні чорта подібного, помиляєшся, піднімай або академічну літературу, або посібники по "качанню" заліза, там все розписано по буквах.
Білі волокна не мають здатності швидко рости і різко видавати значний силовий поштовх, зате можуть довго працювати на середніх силових показниках і довго витримувати статичне навантаження.
Червоні волокна потужні, легко розростаються і дають бичачу силу, але "дохнуть" швидко і після значних нагрузок повільніше відновлюються.
В спорті це грає роль на кожному кроці, наприклад, подивись, якої комплекції бігуни на довгі дистанції (від 10км до марафону) - вони худі не через те, що мало їдять і багато бігають, це типові "білом"язові" люди - взяв темп і вперед. І навпаки, величезні штангісти пару раз масу дьоргнули і все - бігати десятки кілометрів не зможуть.
А переважна більшість людей - змішані, тому і в зали ходять, і в парках бігають, але від пропорції "білі/червоні" залежить їх схильність до конкретого виду діяльності - бо в більшості речей треба і деяку силу, і хорошу витривалість.

Я биолог по образованию и занимаюсь пауэрлифтингом. В таких вопросах я НЕ ошибаюсь

Пруфлинки:
http://bibliotekar.ru/447/19.htm
http://subscribe.ru/archive/sport.other ... 33057.html
http://humbio.ru/humbio/cytology/0006e9a8.htm

Так что, белые - сила, красные - выносливость.